Анотація
Матвія 28:19 зазвичай наводять як явну тринітарну формулу. У цій статті доводиться, що таке тлумачення не має лінгвістичного обґрунтування, є екзегетично суперечливим щодо новозавітної практики хрещення та теологічно не відповідає засадам власного вчення Ісуса. Більш ретельне дослідження грецької фрази εἰς τὸ ὄνομα показує, що цей вірш виражає не літургійну формулу, а цілеспрямоване перетворення. «Ім’я», спільне для Отця, Сина та Святого Духа, є не метафізичною ідентичністю, а моральною та реляційною характеристикою — божественною рисою милосердя. Отже, хрещення є ритуальним вступом у це божественне милосердя, що узгоджується з «хрещенням на покаяння» Івана Хрестителя та «хрещенням для прощення гріхів» Петра. Біблійні свідчення та рання християнська практика підтверджують неформальний та нетрінітарний характер цього уривка.
1. Вступ
Матвія 28:19 — який часто називають Великим дорученням — містить одну з найбільш обговорюваних ритуальних фраз у ранньохристиянській літературі:
«Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». (Мт 28:19, NRSV)
Традиційна християнська теологія трактує це як встановлення Ісусом тринітарної формули хрещення. Однак таке тлумачення передбачає, що «в ім’я» стосується словесної формули, а не направленого чи цілеспрямованого діяння.
Мета цієї статті — переглянути це припущення шляхом:
- Проведення лінгвістичного аналізу фрази εἰς τὸ ὄνομα;
- Демонстрації того, як біблійне та другохрамне вживання слова «ім’я» вказує на характер, а не на «особу»;
- Порівняння виразу Ісуса з іншими хрещальними ідіомами в Новому Завіті;
- Аналіз практики хрещення в «Діяннях апостолів» та ранньохристиянських писаннях;
- Розкриття богословських наслідків хрещення як «занурення в божественне милосердя».
2. Лінгвістичний аналіз прийменникової фрази εἰς τὸ ὄνομα
2.1 Значення εἰς + знахідний відмінок
У класичній та койне-грецькій мовах εἰς у знахідному відмінку зазвичай виражає:
- напрямок («в», «до»),
- мету / ціль («заради»),
- результат («що веде до»).
Вона не вживається для позначення засобу ритуальної формули, а також не є стандартним прийменником для «в ім’я» у юридичних контекстах (для чого типовим є ἐν + давальний відмінок).
Приклади конструкцій εἰς із метою/результатом
- εἰς μετάνοιαν — «з метою покаяння» (Мт 3:11)
- εἰς ἄφεσιν τῶν ἁμαρτιῶν — «для прощення гріхів» (Ді 2:38)
- εἰς τὸν θάνατον — «у смерть» (Рим 6:3)
- εἰς θεὸν — «до Бога» (1 Пет. 1:21)
У жодному з цих прикладів εἰς не стосується усталеної формули. Воно завжди вказує на мету, напрямок або перетворення.
2.2 Застосування цього до Матвія 28:19
Отже, εἰς τὸ ὄνομα у Мт 28:19 найкраще перекласти:
- «у Ім’я»,
- «до Імені»,
- «з метою Імені».
Це робить хрещення ініціаційним перетворенням, а не літургійним промовлянням.
3. Семантика «Імені» (ὄνομα / שֵׁם) у біблійній літературі
3.1 Ім’я як характер / репутації
У гебрейських та грецьких ідіомах «ім’я» — це насамперед не ярлик, а характеристика характеру або репутації.
Класичні тексти:
- Прип. 22:1 — «Краще вибрати добре ім’я, ніж великі багатства».
Грецькі паралелі:
- ὄνομα καλόν (добре ім’я) = добрий характер, почесна репутація.
3.2 Ім’я Боже, що відкривається як милосердя
Святе Письмо послідовно визначає Ім’я Боже через моральні якості, а не метафізичні категорії.
Єврейська Біблія
Вихід 34:6–7 — Бог відкриває Своє Ім’я Мойсею:
«ЯХВЕ, ЯХВЕ, Бог милосердний і ласкавий, повільний до гніву… що прощає беззаконня».
- Псалом 103:8 повторює те саме Ім’я.
Новий Завіт
Лука 6:36 —
«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний».
Це пряме звернення до Імені Бога як до Його сутності.
3.3 Вживання Ісусом слова «Ім’я»
Ісус використовує слово «ім’я» для позначення моральної ідентичності:
- «Я об’явив Твоє Ім’я учням» (Івана 17:6).
Він, очевидно, не вимовляв Тетраграматон; Він розкрив Божу сутність.
Отже, спільне «Ім’я» Отця, Сина та Святого Духа в Мт 28:19 найкраще розуміти як їхню спільну божественну рису — а саме, милосердя.
4. Порівняння з іншими формулюваннями про хрещення в Новому Завіті
Хрещення в Новому Завіті послідовно описується термінами, орієнтованими на мету, а не термінами, що стосуються повторення формули.
4.1 Іоанн Хреститель: Хрещення на покаяння
«Я хрещу вас на покаяння». (Мт. 3:11)
Метою є перетворення розуму та серця, що виражається через смиренність та сповідь.
4.2 Петро: Хрещення для прощення гріхів
«Хрестіться… для прощення гріхів». (Дії 2:38)
Знову ж таки, акцент робиться на результаті, а не на словесних формулах.
4.3 Павло: Хрещення у Христа та у смерть
«Усі ми, хто охрестився у Христа Ісуса, охрестилися у Його смерть». (Рим. 6:3)
Суть полягає в участі у перетворюючому житті Христа.
4.4 Узгодженість із Матвія 28:19
Отже, формулювання Матвія відповідає цій схемі: хрещення спрямоване на перетворення — у Боже Ім’я (= характер), а не у доктринальну формулу.
5. Біблійні та історичні докази проти трійцевої інтерпретації формули
5.1 Дії Апостолів: кожне хрещення відбувається виключно в Ім’я Ісуса
Книга Діянь Апостолів послідовно показує апостольську практику:
- Дії 2:38 — в ім’я Ісуса Христа
- Дії 8:16 — в ім’я Господа Ісуса
- Дії 10:48 — в ім’я Ісуса Христа
- Дії 19:5 — в ім’я Господа Ісуса
Якби Мт 28:19 було обов’язковою літургійною формулою, апостоли систематично ігнорували б наказ Ісуса — а це неможливий висновок.
5.2 Ранньохристиянські твори
«Дідахе» (кінець I — початок II століття) містить триадичну схему хрещення, але не розглядає її як догматичну чи метафізичну. Ранньохристиянська літургія демонструє різноманітність, а не одноманітність.
Ця різноманітність свідчить про те, що в найдавніших християнських громадах не існувало жодної фіксованої «тринітарної формули».
6. Теологічні наслідки: спільне Боже ім’я як «Милосердя»
6.1 Милосердя як об’єднуюча риса
Отець:
- Лк. 6:36 — «Отець милосердний».
- Вих. 34:6 — Ім’я = милосердя.
Син:
- Лк. 23:34 — «Отче, прости їм».
- Мт. 9:13 — «Я бажаю милосердя, а не жертви».
Дух:
- Гал. 5:22–23 — плід включає лагідність, терпеливість.
- Рим. 5:5 — Божа любов, що виливається в серця через Духа.
6.2 Хрещення як вступ у Боже милосердя
Отже, «хрещення в Ім’я» — це хрещення у спільний характер Отця, Сина та Духа:
життя милосердя, прощення та співчуття.
7. Висновок
Матвія 28:19, якщо читати відповідно до лінгвістичної сили εἰς τὸ ὄνομα, біблійного вживання слова «ім’я», новозавітні зразки хрещення та етичний акцент у власному вченні Ісуса, не може бути зрозумілий як встановлення тринітарної формули хрещення.
Натомість Ісус наказує Своїм учням занурювати новонавернених у божественний характер, Ім’я, спільне для Отця, Сина та Духа — Ім’я милосердя.
Отже, хрещення не є формальним, а перетворюючим, не метафізичним, а етичним, не доктринальним, а стосунковим. Це вступ у життя, сформоване милосердям Божим, виявленим у Отці, втіленим у Сині та реалізованим у віруючих через Святого Духа.